Для мене архітектура — це більше, ніж просто проєктування просторів. Це спосіб зафіксувати час у просторі й простір у часі. Вона має силу зберігати історію, відображати культуру й водночас прокладати шлях у майбутнє. Протягом багатьох років я створювала розкішні вілли, комерційні будівлі, інтер’єри яхт і працювала з найвибагливішими просторами. І щоразу приходила до одного й того ж висновку: справжній виклик полягає не в тому, щоб слідувати трендам, а в тому, щоб створювати позачасову елегантність.
З одного боку, ми проєктуємо простори, які є актуальними, відображають дух сьогодення, відповідають вимогам часу та природно вписуються у свою епоху. З іншого боку, ми прагнемо створювати архітектуру й інтер’єри, що залишатимуться доречними протягом десятиліть. Те, що сьогодні здається модним, може втратити привабливість уже за кілька років. Тож постає питання: як знайти баланс між трендами та вічною класикою, аби результат став не миттєвим захопленням, а справжнім шедевром?
Психологія архітектури: чому ми прагнемо балансу?
У кожному проєкті я думаю не лише про форму та матеріали, а й про те, як простір буде «говорити» з людиною, яка його відчуває.
Класика — це наче дім, куди завжди можна повернутися. Вона дарує стабільність, нагадування про те, що деякі речі залишаються незмінними попри час.
Тренди ж, навпаки, схожі на подорож: вони приносять нові емоції, свіжі ідеї та штовхають нас до змін.
І коли ці два елементи гармонійно співіснують, вони створюють простори, де людина відчуває баланс і внутрішній спокій.
Чому це важливо? Тому що ми постійно шукаємо баланс у житті — між знайомим і новим, між комфортом і розвитком. Я завжди запитую себе: як простір може служити своєму мешканцю? Як він може бути не лише місцем для життя чи роботи, а й джерелом підтримки, натхнення та радості?
Дизайн — це про людей, їхні емоції, бажання й пошук гармонії між внутрішнім і зовнішнім світом.
Опануй правила, щоб уміти їх порушувати
Я завжди кажу своїм студентам, що на початку свого архітектурного шляху вони мусять засвоїти правила — пропорції, функціональність, розрахунки, нормативи. Вони мають годинами вчитися правильно проєктувати простори, уникаючи помилок. Але згодом вони зрозуміють, що всі ці правила — лише інструменти. Як колись сказав Пікассо: «Опануй правила як професіонал, щоб порушувати їх як митець».
Архітектура часто дає нам змогу поєднувати, здавалося б, несумісні елементи. Саме в цьому й криється її магія — у вмінні знаходити баланс у несподіваному. Уявіть класичну арку, що підтримує ультрасучасний бетонний дах. Це не конфлікт стилів, а діалог, у якому кожен елемент підкреслює силу іншого.
Іноді відступ від правил народжує простори, що по-справжньому надихають. А класичні прийоми стають фундаментом для чогось абсолютно нового.
Класика як основа всього
Класика — це не просто набір декоративних елементів. Це спосіб мислення, пропорції, що не потребують пояснень, система, яка створює гармонію простору. Камінь, дерево, бронза, мармур — це не лише матеріали, а й носії історії, що додають інтер’єру глибини й сенсу. Цікаво, що класика не є статичною. Вона розвивається, адаптується й набуває нових інтерпретацій.
Наприклад, ліпнина, яка колись була символом аристократичної розкоші, сьогодні може поєднуватися з мінімалістичними меблями та сучасним освітленням, змінюючи сприйняття простору. Так само й кам’яні поверхні, які традиційно асоціювалися з палацовими інтер’єрами, у поєднанні зі склом і металом створюють вражаючі контрасти.
Саме тому класика ніколи не застаріває. Вона трансформується, залишаючись упізнаваною, завжди готова приймати нові ідеї.
Коли тренди формують майбутнє, але не диктують його
Тренди нагадують мені свіжий вітер, який може змінити напрям вітрил. Вони мають силу рухати ідеї вперед, але не повинні визначати весь шлях. Для мене тренди схожі на палітру — я обираю ті кольори, які доповнюють загальну картину, а не перекривають її.
Серед ключових трендів у європейській архітектурі та дизайні інтер’єрів сьогодні:
- Біофільний дизайн — великі вікна, натуральні матеріали, інтеграція зелені в інтер’єри.
- Сталий розвиток — енергоощадні технології, перероблені й природні матеріали для зменшення впливу на довкілля.
- Мінімалізм із характером — чисті лінії, доповнені художніми деталями чи сміливими акцентами.
- Теплі природні відтінки — шоколадний, теракотовий, пісочний кольори замінюють холодну сіру палітру, створюючи глибину й затишок.
- Світлопроникні матеріали — матове скло, дзеркальні поверхні та вітражі, що візуально розширюють простір.
- Натуральні текстури — римська глина, вапняк, текстурні шпалери замінюють рифлені поверхні, надаючи більш органічного відчуття.
У сучасній американській архітектурі вирізняються такі тенденції:
- Масштаб і відкритість — просторі будинки, високі стелі, панорамні вікна.
- Простота в поєднанні з технологіями — мінімалістичні фасади, приховані системи, інтеграція «розумного дому».
- Контрастні матеріали — скло, метал і бетон у поєднанні з деревом та каменем.
- Чистий дизайн — геометричні форми, мінімум декору, виразні структурні лінії.
- Акценти-стейтменти — масштабні світильники, арт-об’єкти та нестандартні предмети меблів.
Як поєднати тренди з класикою?
Я не вірю в надмірно «кураторські» інтер’єри. Уявіть, що ви повертаєтеся з подорожі до Японії з витонченою скульптурою чи предметом, який має для вас глибоке особисте значення. Якщо інтер’єр занадто жорстко обмежений одним стилем, інтегрувати таку річ стає складно — вона порушує гармонію.
Поєднання трендів і класики — це як пошук ідеального рецепту, де кожен інгредієнт повинен бути доданий у правильній пропорції. Йдеться про баланс: сучасність додає динаміки, а класика — стабільності й глибини.
Класика з сучасним акцентом. Цей підхід базується на історичних архітектурних принципах, але отримує нове життя завдяки сучасним елементам. Техніки на кшталт ліпнини на стелях і стінах, традиційної ялинкової паркетної кладки чи класичних камінів створюють відчуття аристократичної вишуканості. Водночас простір залишається свіжим і зручним для життя завдяки сучасним акцентам: меблям із плавними формами, передовим кухонним технологіям, інтегрованому освітленню та системам «розумного дому». Такий баланс зберігає сутність класичного дизайну, водночас адаптуючи його до сучасного стилю життя.
Сучасні простори з класичними акцентами. Тут у центрі — мінімалізм, чисті лінії та функціональність, тоді як класичні елементи виступають тонкими, але потужними акцентами. Гладкі, лаконічні поверхні стін, стель і підлоги поєднуються з антикваріатом, класичними кріслами, вишуканими дзеркалами чи камінами, що додають простору історичності та глибини. Ці елементи не змагаються за увагу, а створюють витончений контраст, надаючи простору індивідуальності.
Ключ до балансу — повага до обох підходів. Я ніколи не намагаюся зробити один стиль домінуючим над іншим, а шукаю точку, де вони починають взаємно доповнювати одне одного, створюючи щось унікальне.
Мій досвід: історії проєктів
У проєкті вілли в Дубаї я прагнула поєднати класичну архітектурну мову з сучасними формами, створивши простір, що не прив’язаний до певного часу чи тренду. Ліпнина на стелях і стінах додала глибини та вишуканості, тоді як мінімалістичні меблі з плавними лініями внесли легкість і сучасну енергію. Класичні матеріали — мармур, дерево, метал — залишилися основою, але їхнє подання змінилося. Мармурові поверхні поєднувалися з глянцевими та відбивними фактурами, граючи зі світлом і простором. Результатом став інтер’єр, що відчувається не лише розкішним, а й багатовимірним і живим.
Проєкт квартири в Лондоні укріпив моє переконання, що класичні елементи потребують сильних акцентів, аби не губитися на тлі. Вишукана ліпнина, паркет ялинкою та традиційні пропорції створювали структуру, тоді як смілива геометрія, неочікувані поєднання кольорів і виразний декор додавали простору енергії та характеру.
У цьому будинку в США я хотіла показати, що класичний дизайн може бути легким і невимушеним. Жодних жорстких рамок, суворих правил чи нав’язаних стилістичних рішень. Простір «дихав» завдяки високим стелям, відкритим плануванням і великим вікнам. Водночас традиція залишалася присутньою в деталях: збалансовані пропорції, натуральні матеріали та стримана елегантність.
Я завжди прагну створювати інтер’єри, які виглядають вишукано й розкішно, але водночас залишаються відкритими для особистих історій.
